11 дослідників із Санкт-Петербурга, Москви, Мінська третій рік поспіль на запрошення єврейської общини приїздять у наукову експедицію на 2 тижні до Бердичева. Працюють вони на єврейському кладовищі, де читають написи з надгробків на івриті, фотографують їх та документують габарити пам’ятників. Таким чином формують каталог і карту цвинтаря, щоб нащадки могли знайти предків. Цьогоріч у планах науковців опрацювати понад 1400 пам’ятників.

«Нам цікавий цей регіон, бо тут пам’ятники, яких ми не бачили в інших регіонах. Камінь – граніт, твердої породи, по ньому важко писати. Тому тексти усі доволі стиснуті. Це ім’я похованого, ім’я його батька і дата смерті. Також розповідається, наскільки хорошою була людина. Епітети: поважний, важливий, скромний, милосердний», – говорить незалежний дослідник єврейської епіграфіки, некрополістики із Санкт-Петербурга Тома Саламатіна.

На старіших пам’ятниках, кажуть, іноді розповідається, з якого роду людина, звідки вона, автором чого є. Нерідко з помилками. Камінь через роки майже сліпий. Щоб прочитати інформацію, використовують піну для гоління. Нею заповнюють об’єм букв, так їх краще видно. Водночас нерідко доводиться читати написи на дотик.

«Часто для того, щоб прочитати, у пальцях треба мати пам’ять, до цього ти ж читаєш інші камені. Тоді можна зрозуміти за контурами на дотик певну літеру, яку очима не бачиш, але пальцями відчуваєш. У цьому і наша робота – накопичувати певний досвід», – розповідає спеціаліст з єврейської епіграфіки із Москви Мотол Гордон.

Дослідники кажуть: там, де колись були гарні общини, головне місце, яке нагадує про них, – це кладовища з його пам’ятниками. У Бердичеві ж община розвивається.

«Ми розмовляємо з каменями, читаємо на каменях, читаємо єврейську історію міста по каменях, бо живих свідків часто уже немає», – говорить Мотол Гордон.

«Ми зустрічали людей, яким ми допомогли знайти могили предків. Їхні емоції важко описати, це така гарна емоційна віддача у роботі – додає Тома Саламатіна.

Єврейське кладовище, каже помічник головного рабина міста, одне з найбільших в Україні. Воно нараховує близько 10 тисяч могил. Чимало з них, на жаль, зруйновано назавжди.

«Ми знаходили уже декілька разів дуже цікаві пам’ятники, які були справжніми історичними відкриттями. До цього ніхто точно не знав про ці історичні постаті, коли вони померли, а про деяких не було відомо, що вони поховані у Бердичеві», – каже помічник головного рабина Бердичева Аківа Нємой.

Це кладовище діяло з початку 19 ст. і до 1973 року. Тут вже опрацьовано понад 2,5 тисячі пам’ятників, але роботи для науковців ще не на один сезон.

Коментарі: