Угода про асоціацію з України Євросоюзом, старт дії Поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі відкрили для українських підприємців і виробників нові можливості. Ужгородський прес-клуб вивчав досвід експорту сільськогосподарської продукції із Закарпаття – області, яка межує одразу із кількома країнами ЄС.

Чи не найцікавіший приклад ековиробництва – ферма «Ботар» у однойменному селі Виноградівського району. Це фермерське господарство вирощує кучерявих свиней (свиня-мангалиця) та сірих рогатих корів, висіває зернові культури, а також готує екологічну продукцію - ковбаси та повидла.

kkakI_6.JPG

Гречку і коноплю на експорт, ковбасу і повидло – українцям

До Євросоюзу підприємство експортує зернові – гречку та насіння технічної коноплі. Зерно з Ботара охоче купує Німеччина, Італію. Гречку – в основному Франція, виробники дитячого харчування. А насіння закарпатської коноплі активно використовують у фармації, з нього виготовляють ліки, а також препарати для схуднення. Як розповів господар Павло Тізеш, для того, щоб продавати до ЄС еко-продукт, необхідно пройти європейську сертифікацію. Для цього на Виноградівщину двічі у році приїжджають експерти з Угорщини, перевіряють усі місцеві умови. Раніше експортували й повидло, яке тут, до слова, не варять, а двічі пастеризують, щоб зберегти корисні для організму речовини. «Вчені давно засвідчили високий ступінь засвоєння вітаміну С саме з природніх продуктів, а не з «аптечних» фармацевтичних засобів», - наголошує керівниця дегустаційного залу підприємстваІрина Тізеш. Але сьогодні повидло (як з «традиційних» ягід, так і тернове, брусничне, бузинове, кизилове), не експортують, усе готовий забрати вітчизняний ринок. Продукція представлена практично у всіх регіонах, а найкраще розходиться у Києві. Утім, європейці залюбки приїжджають по продукцію «Ботара» сюди, на Закарпаття. За 10 років роботи тут побували… з усього світу, господар навіть не береться перераховувати країни, бо легше сказати, звідки гостей ще не мав.

kkakI_4.JPG

Леквар як натхнення до фермерства

Справжній закарпатський ґазда, колишній фельдшер Павло Тізеш свій шлях до фермерства і екотуризму розпочав із звичайного місцевого сливового леквару – так на Закарпатті називають повидло і варять його практично у кожному дворі, по кілька годин усією родиною, як правило, в саду і до пізньої ночі. Згодом чоловік придбав приміщення із 110-річною історією, зокрема, сушіння тютюну. І започаткував тут власну справу, розширивши домашнє виробництво леквару аж до автентичного дегустаційного залу. Сьогодні тут пропонують скуштувати 6 видів повидла (усього виробляють понад два десятки), а до нього – ковбаску. Усе разом смакує незабутньо. Усе це вабить туристів з усієї України та закордону. Проте, в останні роки у регіоні відчувають певний спад відвідуваності, відклали й ідею зведення сільського готельчику.

Від фельшерства до фермерства Павлу Тізешу допомогли перейти відповідні курси в Угорщині, він зацікавився почутим і вирішив вирощувати та виробляти. Вже понад 10 років цим і займається. Допомогло й стажування у Грузії та підтримка від місцевих фахівців. Утім, породи тварин обрав не місцеві, а угорські. Свиня-мангалиця та угорська сіра корова скромні і невибагливі, можуть жити на відкритому повітрі цілий рік, навіть у морози. А їх м'ясо – особливе. Через 3-4 роки після старту Тізеші (а це саме сімейний бізнес)  звели ковбасний цех. «Для краси» тримають також кілька буйволів.

kkakI_1.JPG

kkakI_3.JPG

Кучеряві свині та сірі корови як основа екотуризму

Нерідко до ферми «Ботар» приїжджають навіть не за м’ясом, а відвідати оригінальних тварин, для цього привозять цілі «делегації» школярів. Усім до смаку ботарське повидло, а дегустатор Ірина Тізеш навіть пропонує, кому яка ягода більше підійде – зокрема, у лікувальних цілях. Журавлина, лісові ягоди, чорниця, брусниця, чорна бузина – усе це допомагає, що при кашлі, що при інших захворюваннях. А зміцнюючу дію мають усі. Тут знайдуть цікавий смак навіть ті, хто має значний стаж домашньої консервації. Адже не завжди господині вдома готують із тих чи інших ягід, представлених у Ботарі.

Поруч - сільська картинна галерея, музей під відкритим небом, подивитися на Виноградівщині є що. Однак дещо відлякує жахливий стан дороги, хоч вона і міжнародного значення. До речі, біля садиби «Ботар» вже є і скульптура, присвячена кучерявій свині.

kkakI_2.JPG

kkakI_5.JPG

Оригінальну продукцію де тільки не представляли, наприклад, на запрошення Південнокорейської федерації органічного руху Павло Тізеш брав участь у міжнародній виставці органічної сільськогосподарської продукції. Крім повидла до Кореї поїхали і закарпатські сиропи. Солодкою органічною продукцію закарпатця особливо зацікавилася китайська компанія, яка володіють мережею з 90 ресторанів, а також представник В’єтнаму.

Павло Тізеш зареєстрував і власну торгову марку. Це виключно органічна продукція, сертифікована за міжнародними стандартами. Усе виготовляють без шкідливих домішок, фарб, ароматизаторів. Наприклад, соки виробляються у максимально екологічно безпечній частині Карпат із використанням методу прямого віджиму, без додавання води та цукру, виключно у відповідності з органічними стандартами ЄС.

 «Менше б паперів!»

Павло Тізеш каже, що експорт – справа зовсім не з легких, можливо, важче, ніж саме сільське господарство з його ризиками і перипетіями: «Я працюю із «закордоном» вже 3 роки і буває нелегко». На запитання, що хотілося б змінити у вітчизняному законодавстві, каже: «Менше паперів!». Крім «євросертифіката» від виробника вимагається ще 5-6 паперів і дозволів, які не цікавлять Європу, натомість в Україні за ними набігаєшся.  «Звичайно, надіємося на спрощення, - каже фермер. – Тому ми ще тут, в Україні».

Щодо зернових, то їх вирощує і на Закарпатті, і на Львівщині. Усе – під «біоконтролем» з Угорщини. Щодо вартості сертифікації, як і щодо прибутків, фермер відповідає різко: «Це не та справа, де варто говорити про гроші і серйозний бізнес. Це стиль життя. Якщо я 12 років цим займаюся, то значить, я це люблю. Для нас це сімейна справа».

Закарпатські цікавинки на експорт до ЄС

За інформацією Головного управління статистики у Закарпатській області, обсяг експорту товарів з області за січень-березень 2017р. становив 323,8 млн.дол.США, що порівняно з січнем-березнем 2016 р. більше на 18 %.

Щодо сільсгосппродукції, то фахівець з туризму та екологічного місцевого виробництва проф.Федір Шандорпоінформував, що Закарпаття активно експортує питну і мінеральну лікувальну воду. Її особливо полюбляють в Ізраїлі, США, Канаді, з країн ЄС – Угорщина та Словаччина. Також Євросоюз споживає кошерне вино із Закарпаття.

До слова, про екопродукти згаданого «Ботара», Федір Шандор каже, що левова частка їх продукції затребувана на внутрішньому ринку. Хоч і кордон під боком, але успішне підприємство не поспішає орієнтуватися на експорт. «Тут є два моменти, - каже Ф. Шандор. - Якщо розширюєшся, то вже важко дотримати усі вимоги «еко». Адже у Європі екоферма - це не більше 25 свиней, 50 курок чи 10 кроликів. Якщо більше – може вже йде про антибіотики та інші засоби, несумісні з екомаркуванням. Другий момент – важкі умови, гористість, кислотна вулканічна земля. Люди, якщо почали працювати на землі у нашій області, то треба їм зразу золоту медаль видавати і пенсію. Ці люди – герої автоматично».

Користуються попитом на експорт і сушені яблука із Закарпаття.  А на Хустщині, наприклад, збирають дари лісу для «Danone» - брусницю, чорницю, малину, ожину. Щодо грибів, то номер один на експорт – лисички. Але не для харчових цілей, а для фармації, вони цінні для лікування онкохвороб. Також з області експортують форелеву ікру до Словаччини і Польщі.

А європейська та й світова парфумерія активно живиться олією з насіння смереки із Міжгірського району. Її потребують усі одеколони, парфуми, адже допомагає ароматам «чіплятися» до одягу і тіла людини. До збору насіння із шишок на Міжгірщині сім’ї активно долучають й дітей.

Як експортувати до ЄС?

Загалом, усі підприємці, які працюють в Україні, є потенційними користувачами переваг, які надає Угода про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом. Українські виробники отримали пільговий доступ на величезний європейський ринок – більше 500 мільйонів потенційних покупців.

Що необхідно для того, щоб скористатися преференціями в рамках вільної торгівлі з ЄС – роз’яснено на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Наразі посадовці як в Україні, так і в ЄС свідчать, що Угода про асоціацію сприяє активізації торгівлі між сторонами. Відчутніший вплив від Поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі обіцяє бути пізніше, Угодою передбачено 7 років на її повне запровадження.  А українські виробники натомість чекають спрощення паперових тяганин для того, щоб постачати свою продукцію громадянам ЄС.

Ганна Твердохліб, Ужгородський прес-клуб, фото - Ірина Бреза, Ужгород-Ботар. 

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Просування реформ в регіони» Програма Європейського Союзу «Підтримка громадянського суспільства в Україні». 

Коментарі: