Зі спогадів рідних, Олег ріс слухняною дитиною, змалечку відзначався спокійною вдачею та поміркованістю. Йому цікаво було поруч із батьками: що робить тато чи мама по господарству, те й Олежик повторює, особливо із задоволенням допомагав мамі готувати різні страви до столу.

Навчався у Житомирській загальноосвітній школі №12, піс­ля 8 класу вступив до Комерційного технікуму на відділення харчових технологій, щоб стати професіоналом у справі приго­тування страв, бо хотів займатися у житті тим, що йому подо­балося. У технікумі виявилися організаторські здібності Олега: з ним легко і весело можна було влаштувати свято, зібрати ко­лектив на вечірку. Усім запам’ятався випускний вечір, організо­ваний для випускників та гостей Олегом і трьома його друзями. Під час навчання Олег познайомився та подружився з дівчиною, яка вірно чекала його з армії і згодом стала дружиною. Ната­ля згадує, що Олег був надзвичайно уважним та турботливим у ставленні до неї та сина Кирила, якого дуже любив. І взагалі Олег гарно ставився до рідних: жодне родинне свято не зали­шав без уваги, вмів створити особливу піднесену атмосферу для гостей та родичів. Любив організовувати колективні виїзди на природу, коли приїздив з Києва, де працював поваром, із задо­воленням пригощав усіх власноруч приготовленими стравами.

Отримавши у серпні 2014 повістку про мобілізацію, Олег не зволікав, одразу зібрався до військкомату і у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади у якості снайпера-розвідника був від­правлений на передову.

20 січня 2015 року молодший сержант Олег Сергійович Черниш загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту.

«Він був чудовою людиною... Нам ніхто не замінить Олега,» - так говорять рідні, так говорить Україна.

Довідково:

Дата народження: 24.09.1984 р.

Місце народження: м. Житомир

Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» ( посмертно)